V Международная студенческая научная конференция Студенческий научный форум - 2013

Навчити дітей вчитися є однією з найактуальніших проблем в сфері шкільної освіти. Вміння вчитись означає не лише володіти певним набором знань, але й знати способи, що допомагають цими знаннями оволодіти. Тобто володіти певними навчальними навичками. Вміння навчатись не з’являється нізвідки, його треба розвивати в процесі навчальної діяльності шляхом активного залучення дітей до навчального процесу, формування в них зацікавленості у високих навчальних результатах. Основи такого навчання закладаються у дітей в сім’ї.

Питанням розвитку навчальних навичок займалось багато дослідників. Так, Д. Хамблін створив класифікацію навчальних навичок за областю діяльності школяра, вказав ефективні способи їх формування. Також, вчений відмітив чинники, що впливають на навчальну діяльність. Серед них важливе місце було відведено сім’ї, але це питання не було достатньо розвинене вченим. В. А. Кулько та Т. Д. Цехмістроа розробили свою класифікацію навичок, а також було зазначено про важливу роль мотивації у процесі навчальної діяльності. Ю. К. Кабанський запропонував класифікацію навичок за елементами навчальної діяльності, вказував на те, що ефективність навчання значною мірою зумовлена активною діяльністю школяра, спрямованою на оволодіння певними навичками. [2]

Розроблено різні теорії, що спрямовані полегшити учням процес засвоєння навчального матеріалу. Серед них важливе місце варто відвести методиці поетапного формування розумових дій, запропонованій П. Я. Гальперіним, в якій вказується на те, що при використанні запропонованої схеми шкільна програма може бути вдало засвоєна усіма дітьми. [2] Науковий інтерес становить також методика повного засвоєння знань, запропонована Б. Блумом та Дж. Кероллом. В ній вказується про те, що при правильній організації навчання, особливо при знятті жорстких часових рамок, близько 95% учнів зможуть повністю засвоїти весь зміст учбового курсу. Ряд вчених вказували на важливу роль сім’ї у впливі на навчання дитини. (Прийменко Г., Морозова Н. Г.). С. А. Золотарьов, Н. К. Крупська, А. Макаренко вказували на необхідність взаємодії родини та школи в підвищенні ефективності навчання, сприянні повноцінному розвитку особистості дитини. [6]

Батьки задають вихідний рівень прагнень дитини – те, на що вона претендує у навчальній діяльності та стосунках. Діти з високим рівне прагнень, підвищеною самооцінкою та престижною мотивацією розраховують лише на успіх. Їхні уявлення про майбутнє такі ж оптимістичні. Діти з низьким рівнем прагнень та низькою самооцінкою не претендують на багато ані в майбутньому, ані в теперішньому. Вони не ставлять перед собою високі цілі та постійно сумніваються у своїх можливостях, швидко упокорюються тому рівню успішності, який виникає на початку навчання. [12]

Багато дітей не встигають у навчанні, їм не подобається вчитися тому, що батьки не виявляють інтересу до їхніх навчальних занять, не перевіряють, як вони виконують домашні завдання, чим займаються у вільний час.

Сім’я, як і все суспільство зазнала значних змін. Через ті чи інші причини вона іноді недостатньо виконує свою виховну функцію. І, як результат, зростає число неблагополучних сімей, у яких батьки неспроможні або не бажають повною мірою займатися вихованням своїх дітей. Тому знижується рівень навчально-виховного процесу.

Існують крайнощі виховного процесу, які створюють високий ризик виникнення неадекватної поведінки дитини і невстигання її у школі. «більшість досліджень, які присвячені дитячо-батьківським стосункам, спираються на запропоновану Д. Браумрінд типологію основних стилів сімейного виховання: авторитарний, опікувальний, потуральник, хаотичний, демократичний».

Велику роль у процесі навчанні відіграє злагоджена взаємодія ланок «школа – сім’я», орієнтована на врахування особливостей особистості кожної дитини. Сім’я в першу чергу впливає на емоційний стан дитини, закладає основні життєві цінності, рівень навчальних прагнень та домагань, впливає на формування самооцінки дитини, рівень її тривожності тощо. Все це тією чи іншою мірою відображається на навчальному інтересі дитини. Важливу роль у прагненні дитини до знань відіграє зацікавленість, небайдужість батьків до навчального процесу і досягнень дитини. Також на навчання дитини відображається і стиль виховання в сім’ї.

Методологічною основою дослідження стали вихідні положення з праці Д. Хамбліна щодо класифікації навчальних навичок. Окремі аспекти роботи базуються на працях Морозової Н.Г. та Прийменка В. про роль сім'ї у навчанні дитини. Також частково в області формування навчальних навичок заторкуються роботи Ю.К. Бабанського, В.А. Кулько, Т.Д. Цехмістрової та теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна. [1]

У дослідженні використовувались методики «Малюнок за крапками» (Венгер А.Л., 1981 р.), методика «Таємний лист» у модифікації дослідника та опитувальником для батьків і вчителя, розроблені дослідником на основі класифікації навчальних навичок Д.Хамбліна.

Дослідження проводилось з учнями третього класу Новоодеської середньої загальноосвітньої школи №2. Вік дітей 7-9 років. Обсяг вибірки 30 чоловік. Тривалість дослідження 30 хв. Також були дані опитувальники батькам дітей і класному керівнику.

За результатами дослідження «Малюнок за крапками» була підбита наступна статистика, згідно результатів якої: [15]

Низький рівень орієнтування на задану систему вимог мають 8 учнів, тобто

27% учнів класу 8*100%30.

Середній – 8 учнів, 27% учнів класу 8*100%30.

Високий – 4 учні, 13% учнів 4*100%30.

Дуже високий – 10 учнів, 33% учнів 10*100%30.

За результатами дослідження «Таємний лист» була підбита наступна статистика, згідно результатів якої: [9]

Дуже низький рівень пізнавальної активності мають 2 учня в класі, тобто 7% всіх учнів класу 2*100%30.

Низький рівень – 2 учня, 7% учнів класу 2*100%30.

Високий рівень – 4 учня, 13% учнів класу 4*100%30.

Дуже високий рівень – 22 учня, 73% учнів класу 22*100%30.

Також було проведено опитування батьків та вчителя.

При аналізі результатів, можна зробити наступні висновки відносно даної вибірки досліджуваних:

1. У переважній більшості показників, отриманих при опитуванні батьків, спостерігається відсутність низького рівня оцінки навчальних навичок дітей. Відносно таких даних можна зробити різні припущення. Це може бути і бажання батьків «показати свою дитину у кращому світлі», і не розуміння відмінності між навчальними навичками і показником інтелектуальних здібностей дитини (хоч дослідник вказував на відмінність між цими поняттями у своєму опитувальнику).

2. Також спостерігається значно вищий відсоток дуже високих показників рівня розвитку навчальних навичок даних отриманих при опитуванні вчителя в порівнянні з даними, отриманими при опитуванні батьків. Це може бути пов'язане з протилежним полюсом проблеми - недооцінюванням батьками рівня навчальних навичок дитини. Або знову ж таки ототожненням навчальних навичок і успіхів у навчанні. Так, високо розвинені навички дійсно сприяють навчанню дитини, але не є з ним рівнозначними поняттями.

3. Також при аналізі даних двох останніх стовпчиків таблиці видно, що вчитель більш високо оцінює розвиток навчальних навичок дітей, що належать до перших трьох блоків таблиці, таких як самостійне виконання домашнього завдання, слухання і читання. Натомість батьки переважно надають більш високі оцінки розвитку навчальних навичок останніх двох блоків - перевірці і самоконтролю дитини. Щоб дати більш глибокий аналіз цьому факту необхідно мати більший досвід в розробці даного питання, ніж у даного дослідника. Очевидним залишається зазначити лише те, що така неадекватність і невідповідність оцінок може свідчити про неповноцінність взаємодії між школою та сім'єю у навчанні та вихованні дитини. Яскравим підтвердженням цьому може слугувати факт, наведений у наступному пункті аналізу.

4. При перевірці опитувальників було зафіксовано, що частина батьків ставила прочерки навпроти тих пунктів, що стосувались розвитку таких навчальних навичок дитини як орієнтування на правила, вказівки та вимоги вчителя, вміння працювати в колективі і ставити загальні цілі тощо. Саме ці пункти вказують на особливість навчання дитини в школі. Тому за такими показниками можна зробити висновок про те, що частина батьків не цікавиться навчальним процесом дітей у школі, не спілкується з вчителем про проблеми, що стосуються навчання її дитини або таке спілкування є непродуктивним.

Одним із важливих чинників, що здійснює вплив на формування особистості дитини і успішне її навчання, як вже зазначалось вище, є система сім'ї. Велику роль у цьому процесі відіграє злагоджена взаємодія ланок «школа - сім'я», орієнтована на врахування особливостей особистості кожної дитини. Сім'я в першу чергу впливає на емоційний стан дитини, закладає основні життєві цінності, рівень навчальних прагнень та домагань, впливає на формування самооцінки дитини, рівень її тривожності тощо. Все це тією чи іншою мірою відображається на навчальному інтересі дитини. Важливу роль у прагненні дитини до знань відіграє зацікавленість, небайдужість батьків до навчального процесу і досягнень дитини. Також на навчанні дитини відображається і стиль виховання в сім'ї.

Список використаних джерел

1. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности. - М. Знание, 1981.- 96 с.

2. Гальперин П.Я. Лекции по психологи. – М.: Книжный дом «Университет»: Высшая школа, 2002. – 400с.

3. Ушинский К. Д. Собрание починений, т.10 М. – Л.: Изд-во Академии пед. наук, 1950. – 597с.

4. Зинченко С.Н. Почему детям бывает трудно учиться. - К.: Рад. шк., 1990.-56 с.

5. Золотарьов С.А. Голос семьи о школе. - Рига, 1990. - 152 с.

6. Крупская Н.К. Педагогические сочинения в 6-й томах. Т.1 - М.: Педагогика, 1978. - 435 с.

7. Крутецкий В.А. «Психология», Москва 1999г.

8. Марковская И.М. Практика групповой работы с родителями (методическое пособие). — Санкт-Петербург, 1997.

9. Методика «Таинственное письмо» -http://adalin.mospsy.ru/l_01a_05.shtml

10. Міляєва В. Взаємодія сім'ї та школи як психолого-педагогічна проблема // Соціальна психологія. - 2006. - №6. - С. 141-146.

11. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - 4-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 456 с.

12. Прийменко В. Вплив сім'ї на успішне навчання дитини // Початкова школа.—2006.— № 3.— С.52-55.

13. Ушинский К. Д. Собрание починений, т.10 М. – Л.: Изд-во Академии пед. наук, 1950. – 597с.

14. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды /под ред. ДавидоваВ.В. и Зинченко В.П.//М., 1989.

15. http://www.kid.ru/pregnancy/index583.php3

Код для цитирования: Скопировать